Запитати священника

  • Світлана

    Чи я винна у смерті брата ?

    Доброго вечора , рік тому у Польщі загинув мій брат у аварії , перед тим як він помер у мене були жахливі думки ніби він у морзі , гіби він мертвий , я ніяк не могла заспокоїтись пішла у храм поставити свічку за щасливе повернення додому але під час ставлення свічки думки мене не покидали я запитала у бабусі яка була у церкві де поставити свічку за здоровя а де за упокій (я ще ставила за упокій своєї бабусі ) вона відповіла там де розіп'яття христа каже там за здоровя ставлять і там же ж за упокій , я поставила і подумки подумала нехай він приїде через тиждень і все буде добре ........ у неділю подзвонили та сказали що він загинув у аварії , що його на великій швидкості збила машина .... через тиждень його привезли з польщі мертвого .... мені недає спокою відчуття що це я могла своєю безглуздістю поставивши свічку там де розпяття христа і тим самим нарікла його на смерть ..?

    Слава Ісусу Христу! "Поставити свічку" - це не якийсь магічний обряд, завданням якого є сповнити бажання людини. І тим більше - те, як і де людина її ставить. Світло свічки в християнстві є символом світла, яке приніс у світ Христос і яким освітив темряву, посіяну гріхом. І коли ми запалюємо у храмі свічку, то насамперед це потрібно самим нам, щоб в молитві перед Богом ми були у свідомості того, що Христос є нашим світлом і він веде нас до Отця, який приймає нс як своїх дітей, даючи нам все добре і потрібне. В житті не все складається так, як нам хочеться. Це факт. І те, що сталося з Вашим братом (і я Вам співчуваю), не залежить від того, як і де Ви поставили свічку "за нього". Бо молитва і віра - це не комп'терна програма, яка "дає збої", коли неправильно вводиш завдання. Тому не потрібно мучити себе, бо Ви не винні у смерті брата, бо поставили свічку так, як поставили. Довірте себе, свого брата і своє житті в руки доброго і милосердного Бога, який завжди намагається вести нас до кращого...

  • Марія

    Клятва

    Слава Богу! В мене до вас ось яке запитання. Я вже маю 1 дитину, минулого року завагітніла 2 ю, та втратила її , точно знаю що в цьому винна я. Була в церкві посповідалася,покаялася! Та всеодно непокилало почуття розпачу, жалю за втрачену дитину. І одного разу плачучи я лежала на підлозі і зверталася до Бога, що якщо він мені пошле дитинку знову, то я буду народжувати стільки, скільки Бог посилатиме( я від цих слів не відмовляюся). Та мені здається що я ще й клялася що якщо завагітнію, то буду народжувати 3 тю дитину точно. А тепер не знаю як бути, бо розумію що клястись не можна і розумію що на все воля Божа! Що не можна обіцяти чи клястись в тому, що посилає Бог! Як мені спокутувати цей гріх клятви?

    Слава навіки! Якщо я правильно розумію, то Ваша "проблема" полягає в тому, що Ви мучитеся через те, що поклялися (факт клятви). По-перше, зміст Вашої клятви полягає в тому, що Ви обіцяли народжувати всіх дітей, яких Бог Вам "пошле". Розумійте, будь ласка, що Ви не обіцяли нічого незвичайного, бо це й так "нормально" - народжувати всіх дітей. Бо по-іншому і бути не може: не народжувати зачатих дітей - це не тільки проти Заповідей, Божої волі, але й проти суті людини і її покликання. По-друге, якщо людина усвідомлює вчинений гріх і кається в ньому - для цього є Таїнство Сповіді, в якому людина примирюється з Богом і Церквою, в якому отримує прощення і розрішення від вчинених нею гріхів. Скористайтеся" цим!

  • Оля

    Чи можна усипляти безнадійно хвору собаку?

    Слава Ісусу Христу! Чи можна усипляти хвору собаку, яку почали лікувати, але стан погіршується і лікарі кажуть, що не можуть її вилікувати? Собака дуже мучиться.

    Слава навіки! Так, це є виправдана причина для того, щоб в належний спосіб усипити собаку.

  • Читач

    Алкоголь

    Мій чоловік дуже сильно випивав.І 3,5 місяці назад пішов до священика і погодився ,Що рік не буде вживати алкоголь .Руку клав на священну книгу.Витримав лише 3місяці і знову випиває.Що може бути йому і що робити далі і якої кари від Бога чекати?

    Я думаю, найважливіше тут те, що Ваш чоловік 3,5 місяці "витримав". Це вже значне досягнення, в якому можна бачити знак того, що в Бога нема нічого неможливого і він прагне допомагати в цій ситуації. Чи чекати Божої кари - не варто. Що варто - це довіряти Богові, який любить і завжди прощає і дає новий шанс, якщо людина щиро прагне змінювати себе і своє життя, йти вперед правильною дорогою. Бог напевно тішиться тими 3,5 місяця, це для нього найважливіше. І продовжує вірити у Вашого чоловіка, як і в кожну людину. Що робити? Очевидно, це Ви в колі сім'ї і т. д. маєте вирішити (насамперед Ваш чоловік). Думаю, насамперед маєте підтримати свого чоловіка і мотивувати його працювати у співпраці з Богом над своїм життям.

  • Антон

    Хрещення

    Доброго вечора Отче, будь ласка: допоможіть розібратися. Цієї неділі я був присутній на хрещенні свого похресника, нас було дві пари. Церква греко католицька, все так швидко пройшо що я навіть не тримав свого похресника на руках, або не компитентність священики чи моєї куми я так і не зрозумів, хоча вони всі троє тримали. Тепер я почуваюся постороннюю людиною для свого похресника.

    Хочу, щоб Ви розуміли: те, яке значення Ви матимете для свого похресника, залежить не від того, які функції Ви виконували в обряді Хрещення, а те, чи Ви справді будете виконувати роль хресного батька в його житті. Тобто чи будете Ви дбати про його духовне зростання і виховання у вірі. Це має значення. Роль хресних батьків в обряді - це відречення від злого і з'єднання з Христом в імені охрещуваного. Так Ви берете відповідальність за нього і входите в "статус" хресного батька. А тримати на руках чи ні - не суттєво. Тому все ще у Ваших руках!

  • Марія

    Молитва

    Слава Ісусу Христу! Наш колектив наразі переживає нелегкі часи - можливе скорочення кадрів. Наша співробітниця розповіла про це священикові. Він порадив їй молитися до Ангела охоронця тієї людини, від якої все залежить (тобто нашого керівника). Як правильно це робити? Дякую за відповідь!

    Слава навіки! "Правильно" - це щиро і з вірою, з довір'ям до Бога і його волі. А спосіб молитви - це Ваш вибір. Найкраще - просто своїми словами просити про допомогу і довірити в молитві тих, за кого молитеся.

  • Гість

    Святе Причастя

    Слава Ісусу Христу! Поясніть будь ласка, наступне: 1. Євхаристійний піст -це година перед самим Причастям чи година перед початком тієї Служби Божою на якій причащаєшся? 2. Чи можна причащатися кілька разів на день? Наприклад двічі-на ранковій та вечірній Літургіях. Дякую.

    Слава навіки! 1. Євхаристійний піст - це принаймні 1 година ПЕРЕД ЛІТУРГІЄЮ, на якій будете причащатися. 2. Причащаємося лише один раз на день, навіть якщо є присутніми на кількох Літургіях. Нема потреби "повторювати" Причастя.

  • Людмила

    Екстрасенси

    Слава Господу Богу ! Дорогі , рятуйте , моя подруга в скрутний( насправді скруиний) період свойго життя звернулася до екстрасенсів , чи тих хто знає , назва не має значення це жіночка , яка бачить , та жіночка ходить в церкву , що там робить не знаю , але в своїх лікувалтних чи інших процедурах своїми словами каже що покладається на Госода Бога. Мою подругу прийняла і сказала що в неї такі величезні проблеми , що вона не може її побачити і відправила в церкву на сповідь , і після сповіді вернутися до неї. По поверненню , вона розповіла всі негаразди подруги і сказала як рятуватися, а саме , читати псалми , у вказані дні перед правильно поставленими (спецальні церковні , Єрусалимські) свічками, в каже їй не бійся ти ж на Господа надієся! я вже сльозно просила її не ходити туди, але вона думає що це не страшне щось можливо... чи бувають такі люди від БОГА , може я даремно панкую??? бо я не знаю що робити , як ще відмовляти подругу... Моя подругаа віруюча людина , ходить в церкву , робить пожертви...це щоб зрозууміло було що вроді і не зневірлива людина.

    Тут важливим фактором є те, до якої конфесії вона належить. Спеціальні дні – це магія. Правильно поставлені свічки – це магія. Віруюча людина повинна вірити у Божу силу, а не у силу свічки. Сповідь це і є джерело зцілення, але вона має випливати з потреби внутрішнього очищення-зцілення, а не з поради жінки-екстрасенса. Якщо мучить зубний біль, то потрібно іти до стоматолога. Якщо болить душа, тоді Псалми є одні з дієвих Біблійних ліків. Ісус і сьогодні до нас промовляє: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас. 29. Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. 30 Ярмо бо моє любе (з грецької мови любе «χρηστος» — зручне, добре, корисне) й тягар мій легкий».

  • Читач

    Лікування і побожні практики

    Слава Ісусу Христу! Скажіть чи можна в разі якоїсь хвороби не звертатися до лікарів, офіційної медицини, не лікуватися, а покладатися виключно на посилену молитву та побожні практики (прощі, поїздки до чудотворних ікон, мощей, відвідування екзорцистів, монахів-цілителів, старців і т.п.)?

    Слава навіки! Поступати в такий спосіб (не звертатися до медицини) означає "диктувати" свої умови Богові, як він має мені допомогти. Але Богом маніпулювати не вийде. Медицина - це також Божий дар для людини, і не варто ним нехтувати. Найкраще - це поєднання молитви і медичного лікування. Бо це є співпраця з Богом, це є мудрісь. А в який спосіб Господь допоможе - це залишити йому.

  • Анонімно

    Дошлюбна чистота

    Слава Ісусу Христу! Давно мучить питання якому відповіді неможу знайти.... Знаю що дошлюбна чистота є важлива як для хлопців так і для дівчат, часто чую такі слова, що відсутність інтиму шкодить здоров'ю, про таке і багато пишуть, нажаль немає тої єдиної поки щоб, одружитись і жити повноцінно, але і стртмуватись дуже складно, більшість вважає що це нормально мати ці стосунки, коли організм вимагає, щоб собі не шкодити стриманням, але це вже гріх. Направду незнаю як далі бути, мені 23, інтимних стосунків немав, у пошуках єдиної незайманої, хоча їх так мало зараз нажаль, супроводжується це Депресією, поганими думками.. Як далі бути....? Дякую за відповідь

    У книзі Приповідок читаємо: «5 Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. 6 У всіх твоїх путях думай про нього і він твої стежки вирівняє. 7 Не гадай собі, що ти мудрий, бійся Господа і від зла ухиляйся, 8 і це буде здоров'ям для твого тіла. … (Прип. 3:5-8).

  • Наталія

    Обіцянки Богові

    Чи є гріхом пообіцяти Богові і не виконати? Чи залежить життя другої людини від нашої обіцянки?

    Обіцянка завжди має бути пов’язана з нашими можливостями. Наприклад, якщо Ви обіцяли кожної неділі ходити до церкви, і не виконуєте (маючи достатньо часу), це є гріхом. Якщо хтось прикутий до ліжка, і немає нікого, хто б допомагав, а Ви обіцяли допомогу і занедбуєте це служіння, – тоді це є гріхом проти заповіді «Люби ближнього свого».

  • иоанна

    Сім*я

    Доброго дня. Хочу розказати вам свою історію,так як не знаю як жити далі... Ми одружені з чоловіком 6 років(повінчані),маєм донечку 5 років. З чоловіком як чужі люди,він не спілкується зі мною,практично не говорить зі мною, він лиш забороняє мені все. Не дозволяє ходити до Храму Божого,сміється коли читаю Біблію. Не дозволяє піти працювати(сидю дома),коштів не дає. Зараз захворіла,треба до лікарні(по жіночому),грошей на лікаря,і на ліки не дає. Обмежує в усьому...В спілкуванні з батьками,з рідними,ставив прослушку на телефон, свячески принижує,обзиває,обвиняє в усьому.,може вигонити з дому(каже,що це його дім,я тут ніхто) Дитина каже,що боїться тата,не залишається з ним на одинці. Душа кричить від болі,думаю,що краще розлучитися,так як нема більше сил боротися за нашу сім*ю.Я просто не знаю як бути...Це продовжується 6 років...На нервовій почві стало погано з серцем,інколи нема сил піднятися з ліжка.Завжди напружена обстановка в сім*ї,я розумію,що живу в моральному насильстві... Допоможіть.

    Доброго дня! У даному випадку краще особисто прийти на розмову до отця. На протязі дня у церкві завжди є отець, який зможе поговорити з вами.

  • Семен

    Молитва на Вервиці

    Слава Ісусу Христу! Всечесний Отче, я отримую велику насолоду від молитви на Вервиці. Переважно щодня молюся п'ять Вервиць із Старозавітніми, Радісними, Світлими, Страсними і Славними розваженнями. Якщо складаються обставини, що я молюся тільки одну Вервицю на день, мені вже стає кепсько. А запитання в мене таке - чи можна до початкових молитов на Вервиці додати такі щодення молитви: Молитвами Святих отців наших, Трисвяте, Пресвіта Тройце помилуй нас.., Отче Наш..., Прийдіте поклонімся, 50 псалом, Всі небесні сили..., Святі Славні, Всехвальні..., Уповання нам Отець і Митареву молитву? А розваження молитися між покаянною молитвою і Богородице Діво...?

    Слава навіки! Це дуже добре, що Ви шукаєте способи власної молитви, бо молитва - це Ваше особисте спілкування з Богом. Якщо для Вас підходить і є добрим такий спосіб молитви на Вервиці, про який запитуєте - то будь ласка!

  • Катерина

    Священик Сповідь

    Доброго дня! Скажіть, будь ласка, являється гріхом, що соромишся сповідатися одному священику і йдеш до іншого, в інший храм?? Це погано?

    Загалом це не є гріхом. Це - Ваше право. Було б погано, якби Ви, соромлячись свого священика, взагалі не сповідалися. Адже й до лікаря ми не йдемо будь-якого, а до того, кому довіряємо і з ким можемо співпрацювати.

  • Гість

    На Сповіді

    Слава Богу! Вибачте за неймовірно важке жахливе питання, підкажіть, якщо на Сповіді сказав "зв'язки з чоловіками, порочне життя" це зрозуміло що за гріх?(гріх блуду). приховувати абсолютно нічого не збиралась, просто на той момент вважала що все добре зрозуміло, а тепер сумніваюсь.. треба пересповідатись й назвати саме те слово? Чи вже не потрібно? Дуже дякую за вашу відповідь!!!!

    Слава навіки! Думаю, можете бути спокійні. Як на мене, це цілком зрозуміло, про що мова. Якби священик не зрозумів, він попросив би Вас уточнити.

  • Катя

    Хреститися

    Слава Ісусу!! Скажіть , будь ласка, а якщо не хреститися перед їжею , коли ти не сам- це гріх? Виходитьж , це цурання Бога нашого..((? Але важко так, це не прийнято серед людей..на аль , важко, всім буде дивно. Як бути? Дуже дікую заздалегідь за вашу пораду!! Всього вам хорошого!

    Слава навіки! Думаю, тут важливо, щоб Ви самі призналися собі чесно і визначили, чи йдеться про "цурання Бога". Бо важливість має не так сам знак хреста, який ми робимо чи не робимо, але те, з яким серцем, наміром, робимо його. Молитва перед споживанням їжі чи після - це не для людей, це для Ваших відносин з Богом. І якщо йдеться про інших людей - тут важливо, що це за люди і яке Ваше відношення до них. Якщо це Ваша сім'я і Ви маєте давати їм приклад - однозначно, це варто і потрібно робити з християнського погляду. Якщо Ви є в оточенні людей, серед яких вчинений акт віри викличе глузування з Бога і віри в нього - то, може, краще просто помолитися в серці і "не кидати святого псам" (вибачте за вжитий тут вислів з Євангелія). Якщо людина показово молиться, щоб звернути увагу на себе і свою побожність (марнославство) - це також неправильно і не потрібно.

  • Олена

    Гріхи

    Слава Богу!!Вибачте за таке жахливе питання!!підкажіть, якщо сповідувався за гріх блуду...то окремо за рукоблудля не потрібно?.. Я тоді вважала, що це все разом , й мала на увазі і каялась за все. (Дякую)

    Слава Навіки! Гріх блуду може проявлятися двояко: 1. Дошлюбні інтимні стосунки 2. Залежність від порнографії і онанізму Звісно, що потрібно сповідатися як з першого, так із другого.

  • анонім

    Причастя/стосунки

    Доброго вам дня!можете , будь ласка, підсказати, якщо мав стосунки з другою половинкою(поцілунки..й таке інше.але без головного шлюбного акту), без шлюбу.потім дізнався,що і це є гріх- посповідпався. Ті рази, ті Сповіді, живучи в тому гріху- і в невідомстві - причащався. (Тоді не знав)Виходить- то не можна було. Чи треба за це не гідне Причастя говорити?окремо сповідатися? Чи як? Буду вельми вдячний за відповідь вам! Всього найкращого!Божої благодаті!

    Вам також. Самі поцілунки як такі не являються гріхом, однак про які по-цілунки йде мова про пристрасні чи дружні, одне є незрозуміле, що ви маєте на увазі під словом «і таке інше». Однак, якщо поцілунки були пристрасні і спону-кали до гріховних думок чи бажань, звісно потрібно з цього сповідатися.

  • Максим

    Причастя

    Слава Богу! Підкажіть, якщо після Причастя жував жуйку й забрав з рота, не виплюнув, це гріх? За це потрібно сповідатися?

    Слава навіки! Що мається на увазі під "після Причастя" і "не виплюнув" - не цілком зрозуміло. Тому подам загальний принцип. Якщо на той момент Ви не мали наміру вчинити гріх, не задумувалися про те - то не маєте гріха. Але на майбутнє варто деякий час після Причастя утриматися від жуйок тощо. Є така традиція (хороша), що Євхаристійного посту дотримуються не тільки годину до Літургії, але й після неї 15-20 хвилин (які добре використати на молитву подяки чи просто побути з Богом).

  • Роман

    Меджугорє

    Слава Ісусу Христу! Яка є офіційна позиція УГКЦ щодо Меджугор'я? Чи потрібно підтримувати меджугорські об'явлення (і чи буде гріхом, якщо не вірити в них)? Та чи варто туди їхати в паломницьку подорож?

    Слава навіки! На разі нема офіційної позиції Церкви щодо Меджугор'є: ні ствердження, ні спростування. Але зміст будь-яких видінь, об'явлень, послань тощо, не лише в Меджугор'є, а й будь-де, не є предметом християнської віри. Ми віримо в Бога в Пресвятій Трійці, і Божествленне об'явлення містить в собі Святе Письмо і Церковне Передання. Тому немає жодного гріха, якщо людина не "вірить" в з'яви та послання Меджугор'є чи в інших місцях такого типу.

  • Леся.

    Чоловік забрав сина бо я полюбила іншого.

    Чоловік забрав сина і не дає з ним бачитись. З чоловіком ми розведені. Син пішов за ним. Бо чоловік сказав що мама погана. Я не їм не сплю вже просто не має сили. Допоможіть підкажіть будь ласка.

    Не можу дати Вам відповіді тут, бо не знаю Вашої ситуації і т. д. Про це потрібно говорити на особистій розмові.

  • Катя

    Обжерливість

    Слава Богу! Чи можу запитати вас, якщо , наприклад, такий гріх як надмір у їжі і недотримання посту, от я зрозуміла, що чинила не добре, і що більше так не хочу і не буду, але я через це не плакала , не жаліла сильно, мені звісно було жаль , що я цим провинилась дуже перед Богом, але я це не промовляла, не просила вибачення, бо мала ще цілий список гріхів, за які молила Бога, скажіть, чи простились вони на Сповіді теж? Оскільки їх було багато, то вони були записані і священик їх читав. Мені жаль за них, я це усвідомила, але я за них окремо не молилась. Підкажіть, будь ласка! Дуже вам дякую, і спаси вас, Боже!

    Слава навіки! Якщо Ви жаліли за ті гріхи і не мало місця спеціального затаювання їх на Сповіді, то Господь, очевидно простив Вам всі гріхи, включно з цими. Якщо Ви їх не визнали на Сповіді - то найкраще наступного разу, коли будете сповідатися, сказати про них священикові і в такий спосіб довірити їх Богові.

  • Ольга

    Сповідь

    Доброго дня!Чому після Сповіді може турбувати відчуття провини? В яких випадках Сповідь недобра?

    Можуть бути різні причини того, що після Сповіді є відчуття провини. Так, це може бути наслідком недоброї Сповіді. Але може бути й інше. Наприклад, якщо Сповідь була дійсною, але людина сама собі не пробачила провини; це може бути, коли гріх спричинив глибоку емоційну рану (і тоді потрібен час, довір'я до Бога і благодать, щоб рана цілковито зцілилася); або ж коли людина не до кінця розуміє, що таке Сповідь і що в цьому Таїнстві настає цілковите примирення з Богом і Церквою, що гріх як такий перестає бути. Або ж інші причини, залежно від людини та її ситуації. Щодо недоброї Сповіді - вона є тоді, коли не виконані умови доброї Сповіді: іспит сумління, щирий жаль за гріхи, тверде рішення поправитися, визнання усіх важких гріхів на Сповіді, відшкодування вчиненого зла.

  • Ольга

    Розкаяння

    Слава Ісусу! Турбує питання каяття! Підкажіть, будь ласка, чи достатньо для нього усвідомлення своєї провини, страху, що ти так чинив , постанови точно вже уникати в майбутньому!?? Якщо повертаються думки про гріх, можливо, типу .." от ..би хотілось", але борешся з спокусами, вже відштовхуєш. Чи цього достатньо? Чи оці відчуття- це просто спокуси , чи це , що, неповне каяття..? (Дякую!!)

    Слава навіки! Якщо у формулюванні запитання під словом "страх" Ви маєте на увазі страх перед "карою" за гріх (щи щось того типу) - то так, вказаного Вами достатньо: це є каяття, яке є достатнім у Сповіді. Щодо думок, про які Ви пишете - це спокуси, пам'ять про вчинений гріх і т. д. Наявність таких думок ще абсолютно не означає, що Ваше каяття було несправжнім чи недостатнім для дійсної Сповіді.

  • Анонім

    До Сповіді

    Слава Ісусу Христу! Можете підказати, будь ласка, якщо після Сповіді пригадуєш той гріх за який посповідався, але згадуються вже інші моменти того ж самого гріха, в інший час. що не пригадав раніше і не покаявся за те.Але гріх той самий.То він простився цілком? Чи частково? І питання, як бути з малими гріхами? Всі неможливо ж, напевно, розказати.Вони відпускаються також, якщо жалкуєш?

    Якщо Ви пригадали якийсь важкий гріх, про який забули сказати на попередній Сповіді, то отримане розрішення дійсне і Ваші гріхи прощені (не буває часткового прощення - Бог прощає всі гріхи цілковито); однак його треба визнати на наступній принагідній Сповіді (не потрібно йти окремо сповідатися). Якщо йдеться про якісь згадані деталі вже визнаного факту гріха, то якщо це деталі, які не змінюють роду гріха, то не потрібно про це говорити - залиште минуле в минулому. Якщо йдеться про повсякденні гріхи - не потрібно вертатися до цього. Ми маємо обов'язок сповідатися лише з важких/смертних гріхів, бо саме вони спричиняють духовну смерть. Повсякденні гріхи не відбирають у нас освячуючої благодаті і прощаються через щире покаяння, через Причастя, через розрішення у Сповіді.

  • Ант

    Прихований гріх

    Доброго дня! Будьте ласкаві, скажіть, якщо розкрив , що ти приховав гріх, священик відпустив, але не перепитав тих гріхів, що сповідувались тоді, коли був прихований гріх, чи відпустились вони також?Щиро дякую за відповідь!!!

    Якщо людина затаїла важкий гріх на Сповіді, то така Сповідь є недійсною. Тоді на наступній Сповіді потрібно сказати про факт затаєного гріха, а також визнати всі важкі гріхи від останньої дійсної Сповіді. Хочу підкреслити, що йдеться про важкі гріхи, а не про повсякденні. Якщо Ви сказали на Сповіді, що затаїли гріх і священик уділив розрішення, не уточнюючи нічого - можуть бути різні причини: він міг подумати, що Ви розповіли про всі гріхи від останньої доброї Сповіді; він міг оцінити Вашу ситуацію як щось інше, ніж затаєння гріха (і тоді, відповідно, нема обов'язку повторювати Сповідь) чи ще щось. Якщо Ви були щирі на Сповіді і не мали наміру щось приховати, то Ваша Сповідь була дійсною, навіть якщо через забуття чи з інших причин (наприклад, не знали про необхідність визнати попередні гріхи, чи через хвилювання або відволікання на інші думки тощо) не все сказали. Просто якщо відчуваєте в сумлінні якісь важкі гріхи, які не визнавали на дійсній Сповіді - на наступній скажіть про це сповіднику. В будь-якому випадку питання сумління є завжди питаннями особистими/інтимними, тому найкраще обговорювати їх особисто зі священиком в живій розмові.

  • Олена

    Сповідь

    Слава Ісусу!! Підскажіть, будь ласка, чому після Сповіді не зовсім легко? Таке відчуття, що не до кінця попросила пробачення в Бога!! Хоча, визнаю гріх і обіцяю його не чинити більше. А мучить, що в Бога замало просила? Ще раз , можливо, посповідатись??

    По-перше, Бог прощає нам гріхи не завдяки тому, що ми просимо, а тому що він нас любить. Це ми приходимо до нього в Сповіді, бо він нам прощає. Бо Сповідь - це Таїнство Примирення: Бог перший прощає і робить крок назустріч людині, а ми відповідаємо на цей заклик відкрити перед ним наше серце і отримати зцілення і мир. Тому якщо людина щиро каїться в гріхах, постановляє поправитися і після визнання своїх гріхів отримує розрішення від священика, то відбувається це Таїнство - ми приймаємо з Божих рук прощення і примирюємося з Богом і Церквою. По-друге, не завжди після Сповіді ми відчуваємо щось всередині (якесь полегшення, радість тощо). Іноді треба просто прийняти вірою той факт, що ми примирилися з Богом, що наше серце і сумління чисті. І жити далі, тримаючись Божої руки, його слова. Це - нормальне явище. Тому якщо Ви виконали ці умови доброї сповіді, то будьте покійні і довіртеся Богові!

  • Анонім

    Проблеми в стосунках

    Слава Ісусу Христу! Отче,останнім часом в мене дуже портяться стосунки з деякими людьми. Щоразу коли я запитував чи щось трапилось, може то моя провина в чомусь,я отримував відповідь ВСЕ НОРМАЛЬНО,але якесь відчуття невідомої провини присутнє. В нас з цією людиною багато спільних друзів,але помітив,що до інших ставлення таке ж,лише до мене зіпсувалось. Ми часто бачимося,адже ходимо навіть в одну церкву,і часом там навіть "не помічає" мене. Я молився за цю людину,адже вона мені дорога. Чи траплялося щось подібне з вами,отче,і що можете мені порадити? Дякую.

    Слава навіки! Я, звичайно, не психолог і не експерт в питаннях міжособистісних стосунків. Але такі ситуації трапляються нерідко. В більшості випадків такі труднощі у відносинах допомагає вирішити щира відверта розмова. Але якщо людина не бажає говорити, то важливо, гадаю, залишити людину в спокої: не накидати себе їй. Якщо вона хоче відсторонитися - це її право, з яким треба рахуватися. Звісно, це боляче і нелегко. Але в цьому також полягає любов - вміти відпустити. Але при цьому дати зрозуміти, що Ви не відкидаєте її і завжди готові рухатися далі у відносинах з нею.

  • Олена

    Сповідь

    СЛАВА ІСУСУ! Підкажіть, будь ласка, якщо дав слова Богу , а потім пожалкував, зрозумів , що ти не в силі їх дотримати, посповідався за це, за зарікання.Чи потрібно його далі виконувати? Дуже вдячна буду за вашу відповідь.З повагою та з найкращими побажаннями!

    Якщо Ви "не в силі" виконати обіцянки, даної Богові - пам'ятайте, що Бог не очікує і не вимагає від нас неможливих речей. І сповідник може звільнити Вас від Вашої обіцянки. Тому будьте спокійні. Але важливо, щоб ми робили висновки з наших помилок і не повторювали їх. Краще не давати ніяких обіцянок, бо обіцянка - це певне зобов'язання; і тут маємо справу з Богом, до якого треба відноситися з усією повагою і шаною. Богові не потрібні наші обіцянки, але наше чисте серце і праведне життя.

  • Андрій

    Скільки Потрібно Хреститися Святих Разів До Святої Каплички

    Слава Ісусу Христу я Хотів запитати Отець скажіть будь-ласка Скільки Святих Разів Хреститися Свято Біля Святої Каплички Святої Церкви Святого Хреста

    Слава навіки! Достатньо буде і одного разу, але щиро і правильно...

  • ..А

    Сповідь

    Слава Ісусу! Шукаю відповідь на таке питанн: Якось готуючись до Сповіді, пригадала старий гріх, і подумала, що, можливо, я в ньому добре не посповідалась і було б добре зараз його теж назвати. Але подумала, що і не зможу його сказати своєму священику, і що гріх я ж сповідала, а повторно не можна. Вирішила - якщо відчую потребу в майбутньому, то посповідаю. Вирішила, що треба все добре обдумати. Моя сповідь пройшла добре, мені стало легко. А згодом згадала та відчула, що краще той гріх теж все ж таки сповідувати. Я посповідала. Та тепер мучаюсь, чи те , що я його отак відклала на потім, виходить, я приховала?? Що робити?? Підкажіть, будь ласка. Буду дуже щиро вдячна за відповідь!

    З того, як Ви сформулювали Ваше запитання, не до кінця зрозуміло, про що саме йдеться. Тому було б краще, якби Ви особисто поговорили про це зі священиком. А наразі хочу звернути увагу на деякі аспекти, які, можливо, допоможуть Вам. Затаєний (чи прихований) гріх - це коли людина свідома того, що вчинила важкий гріх і свідомо його замовчує на Сповіді. Ми зобов'язані сповідатися лише з тих важких гріхів, про які впевнені, що свідомо їх вчинили і ще не висповідалися з них. Якщо мало місце затаєння важкого гріха, то людина має сказати на сповіді про вчинений гріх, а також про те, що попередньо затаїла його. Якщо у Вашій ситуації Ви були свідомі важкого гріха і змовчали спеціально про нього на Сповіді, то варто на наступній Сповіді щиро розповісти свою ситуацію священикові. Якщо ж не йдеться про свідомо затаєний гріх, а про щось інше (якщо Ви забули, або не уточнили всіх деталей бо не вважали це обов'язковим тощо), то не повинні вертатися до цього. Звісно ж, якщо в сумлінні відчуваєте потребу визнати це все на Сповіді, то краще це зробити. Тим більше не мусите сповідатися у свого священика; можете спокійно звернутися до якогось іншого.

  • катерина

    Гріх куріння

    Дякую дуже за вашу відповідь! А якщо не зловживати, тільки інколи , зовсім рідко? Але Христос сказав , що " тіло наше - то храм Духа Святого". Виходить, це страшний гріх щоразу?

    Про це і йдеться: що паління тютюну є гріхом у тому випадку, коли є зловживання ним.

  • .ол

    Гріх проти Святого Духа

    Слава Ісусу Христу!! З 15 років мала гріх блуду.в цьому віці неможливо вже не знати, що це гріх.Але чинила його.Потім сповідалась, потім знов поверталась до гріху!!...Врешті посповідалась та не чиню його, але мучить одне..Скажіть, будь ласка, чи оце усвідомлене ж грішення... ? чи не є воно гріхом " хулою проти Святого Духа"?? Чекаю вашої відповіді, дякую!

    Слава навіки! Тут важливо поставити розмежування між усвідомленим чиненням гріха і чи хулою на Святого Духа - гріх, про який Ісус сказав, що він не прощається. 1. Кожен гріх (як гріх) є усвідомленим вибором зла, чогось поганого. В тому і трагедія гріха, що людина свідомо і добровільно відвертається від Бога, який є добром, на "користь" чогось іншого. Тут багато залежить від внутрішнього налаштування. Якщо людина свідомо грішить через слабкість і каїться з вчиненого гріха - Господь прощає. Навіть якщо вона знову і знову піддається цій спокусі. "Бо праведний сім раз упаде й знову встане, | а безбожник спіткнеться в нещасті" (Прип 24,16). 2. Якщо людина думає: "згрішу, а потім висповідаюся, і все буде в порядку" - це гріх надмірної надії на Боже милосердя. В катехизмах він поданий в переліку гріхів проти Святого Духа - проти його діяння; гріх проти Духа Істини... Це свого роду лукавство перед Богом і перед своїм сумління. Але цей гріх Господь також прощає людині, яка каїться. 3. Натомість "хула на Святого Духа" - це коли людина остаточно і свідомо відкидає дію Святого Духа, який завжди кличе нас до покаяння і примирення та єдності з Богом. На практиці ого також називають нерозкаяністю аж до смерті. Тобто цей гріх людина чинить тоді, коли нехтує і свідомо відкидає покаяння, свідомо і добровільно відмовляється виправляти своє життя. Тому цей гріх не проститься - людина не може отримати прощення і примирення з Богом, бо сама його відкидає.

  • Катерина

    Гріх куріння

    Доброго дня! Підкажіть , будь ласка, чи являється гріхом - куріння? Ящо куріння рідко,приблизно раз в тиждень? Дуже дякую за відповідь!

    Катехизм Католицької Церкви (2290) вказує, що порушенням 5-ої Божої Заповіді (Не вбивай), а отже гріхом, є всякого роду надмір у вживанні їжі, алкоголю, тютюну та медикаментів. Тому паління тютюну є гріхом, якщо ним зловживати. Тому, якщо людина палить, і це завдає шкоду їй самій чи іншим (шкоду фізичну, моральну, матеріальну, згіршення для інших тощо), то це є гріхом.

  • Юля

    Вінчання

    Слава Ісусу Христу!Прошу Вас допомогти(роз'яснити) нам щодо одного питання.Нещодавно натрапили на одне відео,яке не дає нам тепер спокою.Спочатку подумали,що це якась дурниця і монтаж,але почали шукати в інтернеті і виявилося,що дійсно в процесі вінчання священник говорить такі слова.Просимо нам пояснити,що і до чого,не зліться,якщо своїм питанням ми вас обурили чи засмутили.Просто справді хочемо зрозуміти,що і до чого!Наперед,дякую!З нетерпінням чекатимемо відповіді? Відео додаю https://www.youtube.com/watch?v=hzw798_uwiE

    Слава навіки! Насамперед хочу сказати, що такі відео є провокацією проти віри, якою живе Церква. Це - маніпуляція людською свідомістю. Тому що в їх основі є перекручування Святого Письма. Аргументація чоловіка, який говорить у цьому відео - це виривання окремих речень чи тверджень, які поза своїм контекстом (поза цілістю розповіді) втрачають своє значення і викликають у свідомості адресата протилежні думки від тих, які виражає біблійний текст. Так, наприклад, роблять представники деяких сект, щоб "завербувати" в свої лави людей, перетягнути на свою сторону. Для того, хто розуміє і знає Святе Письмо, думки цього автора - це те ж саме, як почути, що земля трикутна чи дощ падає не на землю, а з землі в хмари... Тому раджу Вам більш відповідально і з розумом вибирати те, що дивитесь/читаєте/слухаєте. Бо це як з їжею: якщо їмо "що-попало", то це рано чи пізно позначиться на нашому здоров'ї... Як конкретну відповідь на Ваше запитання пропоную статтю, яку, зважаючи на обсяг інформації, публікую в рубриці сайту "Статті та інтерв'ю". Ось посилання: http://mbnpternopil.org.ua/статті/item/417-про-благословення-з-вінцями.html

  • Роман

    Щодо молитов

    Слава Ісусу Христу! В молитовниках є окремі "Щоденні молитви", а також окремо ранішні молитви та вечірні молитви. Запитання: коли саме потрібно молитися щоденні молитви (зранку чи ввечері)? І чи обов'язково ранкові та вечірні молитви молитися всі ті, які перелічені (бо їх є досить багато)? Чи можна вибрати з них (з ранкових та вечірніх) дві-три молитви та їх молитися? Дякую.

    Слава навіки! В християнстві є ця чудесна практика молитися зранку і ввечері: розпочинати і завершувати день у спілкуванні з Богом. Це гарне пригадування, що Господь завжди з нами як Батько, що ми потребуємо його, і що ми вдячні йому. В який спосіб ми молимося - все залежить від нас і від нашої духовності. Молитовні тексти, подані в молитовниках, не є зобов'язуючим каноном: ніби саме так мусимо молитися. Вони є прикладом молитви, яким можна користуватися, але можна і у свій спосіб спілкуватися з Богом. Щось схоже і зі "Щоденними молитвами". Вони щоденні тому, що це "основні" молитви. Вони вчать нас, що означає бути християнином, хто наш Бог, до якого молимося, чого від нього просити і очікувати. Вони виражають важливі правди нашої віри. Їх варто молитися щодня. Але ми не змушені цього робити.

  • Люба

    Особисте

    Мене подруга попросила бути свідком (дружкою) у неї на шлюбі. Але вон вагітна. Я дуже рада за неї і з радістю погодилась бути свідком такої події. Та мама переживає чи то так можна,(чи можна бути дружкою у вагітної дівчини) чи немає ніяк заборон чи ще чогось. Я в те все не вірю, але все ж сумніви є. Допоможіть будь ласка.

    Немає жодних заборон. Якщо кажуть, що не можна бути свідком Таїнства Подружжя у вагітної - це забобони. А християнська віра і забобони - речі не сумісні.

  • Марта

    Важливо!

    Слава Ісусу Христу! Щиро дякую Вам за Вашу відповідь, вона мене підбадьорила. Але б хотіла уточнити,що ті грішні хульні думки думаються мені на Бога і від того мені так погано. Боюся,що я ніколи від того не визволюся.

    Розумію. Але якими б не були ці думки, це не Ваші думки, не Ваш гріх. Те, що Вам від цих думок погано - свідчить про те, що вони не Ваші, не відповідають станові Вашого серця. Зрозуміло, що часом таких думок важко позбутися. Але покладатися треба більше не на себе, а на Бога. Бо те, що людині навіть неможливо, те можливо Богові.

  • Ганна

    Запізнення

    Слава Ісусу Христу! Прошу вашої поради. Я з дітками спізнилася на службу і освячення меду. Порадьте, бо дуже переживаю через це.

    Слава навіки! Найважливіше - це прагнення людини зустрітися з Богом і поєднатися з ним у Святих Тайнах. Освячення меду - не є основним в сьогоднішньому дні. Головне - прожити день з Господом, у відповідності до його слова/заповіді. Жодна освячена річ чи продукт не є важливіше за Господа в Євхаристії. Не освятити меду - не означає втратити Божої благодаті і його любові. Освячений (благословенний) мед - це добре, але освячене серце і освячене життя - ось те, чого бажає і очікує від нас Господь. Тому моя Вам порада: присвятіть час Богові, почитайте його Слово, відкрийте перед ним серце в щирій молитві, а ще краще - в сімейній молитві. І будьте спокійні!

  • Марта

    Важливо!

    Слава Ісусу Христу! Прошу Вашої поради та допомоги. Вже 3 роки в мене в голові хульні,грішні, нечисті думки,які не дають мені спокою,від яких я дуже тривожуся і засмучуюся. Прошу Вашої допомоги,адже я дуже переживаю,що ображаю Бога,бо думки жахливі, цілий час у неспокої,пережитті,що сил нема. Скажіть,будь ласка,як правильно на Сповіді казати про такі думки?

    Слава навіки! Думки самі по собі не є гріхом: вони приходять і відходять, якщо їх не затримувати в собі. Трудність не в тому, що у Вас є небажані думки, а в тому, що Ви занадто уваги приділяєте їм, що Ви тривожитеся ними, переживаєте через них. Господь ніколи не засуджує нас за думки, які виринають в нашій голові. Тому і немає необхідності на Сповіді говорити про них, бо вони не є гріхом. Інша справа - якщо людина слухається цих думок і робить те погане, що вони їй говорять. Ви можете сказати про наявність таких думок сповіднику (не потрібно конкретно розповідати кожну думку, лише в загальному) - для того, щоб він допоміг Вам подолати цю трудність.

  • Мар'яна

    Кумівство

    Слава Ісусу Христу !Скажіть будь ласка чи можна йти за хресну під час місячних.Дякую.

    Слава навіки! Звичайно, що можна. Це не є жодною перешкодою.

  • Мар`яна

    особисте

    Слава Ісусу Христу у мене склалась така проблема померла моя бабуся 5 місяців назад,і такий же період я проживаю з хлопцем як кажуть на віру хотіли б звінчатись але не знаємо чи можна до року?святкувань не хочемо тільки його батьки і моя тітка так як моїх батьків немає вживих...порадьте будь ласка що робити ?чи можна нам звінчатись???

    Слава навіки! Ваше життя далі продовжується, і якщо Ви щиро хочете взяти шлюб, то можете спокійно це робити!

  • Олена

    Весільна хустинка

    Отче, знаходжусь у страху, в дома постійні проблеми зв'язані зі здоров'ям дитини, ніби щось не дає жити нормальним життям. Постійно ходжу до церкви, сповідаюсь і причащаюсь. Два роки назад померла моя мама від раку шкіри. Я взнала що її коли хоронили зав'язали на голову мою весільну хустину , яку одягали після фати. Що мені робити як з цим жити. В хаті одні біди.

    По-перше, хустина - це просто хустина. І те, що у Вас є проблеми в житті, ще не означає, що їхньою причиною є те, що Вашій мамі одягли на голову Вашу весільну хустину. По-друге, надавати хустині якусь таку незвичайну здатність - це забобонно-магічне вірування. І якщо людина відкриває своє серце перед такими віруваннями, вона відкриває своє серце і життя перед силами, які стоять за магією і забобонами - злими силами. А зло ніколи не породжує добра, бо завдання лукавого - це руйнувати, погубляти, робити нещасними. Радив би Вам, якщо Вас це турбує, прийти поговорити про це зі священиком докладніше.

  • Анонім

    Після смерті

    Слава Ісусу Христу! Виникло таке питання: чи знають померлі наші думки? Наприклад, коли я уявляю якусь розмову з покійним (хоча і не звертаюсь до нього), або коли аналізую якусь ситуацію, яка була в житті і стосувалась його? Просто колись під час розмови з друзями говорила речі, за які мені було б дуже соромно перед покійним ( тоді він був ще живий). Він цього не чув і не знав. Тепер, через деякий час після його смерті, я згадала цю розмову, аналізувала її. І тепер боюсь, що зараз, читаючи мої думки, він дізнався те , про що я говорила(( Душа покійного може відчувати якісь емоції ( розізлитись, осуджувати, насміхатись і т.д.)? І може якось зашкодити душі померлого, якщо випадково забруднила кровю іконку в його руках чи його руки?

    Слава навіки! По-перше, душі померлих - це душі конкретних людей. Знати чиїсь думки - це те, що притаманне Богові. Якщо, наприклад, взяти до уваги пророків чи прозорливих людей, які в певних ситуаціях виявляли думки інших, то це відбувалося тільки тоді і завдяки тому, що Господь відкривав їх цим людям. Як кажуть Святі Отці, навіть диявол не може знати наших думок, хіба що відчитувати їх по нашій поведінці, по наших реакціях на певні збудники. По-друге, душі померлих не є мертвими, а живими. Очевидно, вони живуть, розуміють, відчувають. Але необхідно пам'ятати, що у вірі ми надіємося, що вони є з Богом, святі. А це означає, що вони ставляться до нас з любов'ю, розумінням, милосердям, а не з осудженням, злістю і т. д. Якщо в сумлінні Ви відчуваєте якусь провину перед померлим, Ви завжди можете в молитві перепросити його, висловити те, що відчуваєте. І, по-третє, те, що Ви забруднили іконку чи руки померлого, як і інше, абсолютно не може зашкодити його душі.

  • Марія

    Стерилізація

    Народила 6 діток, на практиці природне планування в мене не працює, нажаль. Рекомендована стерилвзація. Чи зможу приступати до Святих тайн після повної стерилізації? Чи дають розгрішення після цього?

    Спробую як відповідь на Ваше запитання вказати на деякі основні принципи, керуючись якими, Ви зможете самі зробити висновки і прийняти правильне рішення. А при потребі Ви завжди можете звернутися особисто і віч-на-віч поговорити конкретніше про це зі священиком. По-перше, щодо розрішення і приступання до Святих Тайн. Питання не стільки в тому, чи людина може чи ні, стільки в тому, чи вона готова (бо приймати Таїнства - це означає не просто відбути обряд, а жити ними і тою благодаттю, яку Господь через них уділяє) чи ні; чи це принесе їй користь, наблизить до Бога і спасіння, чи ще більше віддалятиме її від Бога через гріх. По друге, щодо суті Сповіді. Такий підхід, як "я згрішу, потім висповідаюся, і все буде нормально" не є християнським в суті. Це т. зв. надмірна надія на Боже милосердя, коли я легковажу Божою добротою і милосердям. Так, кожна людина грішить. Гріх - це те, що віддаляє мене від Бога і від Церкви як спільноти Божих дітей; те, що віддаляє мене від джерела Божої благодаті і спричиняє "духовну смерть". Коли після вчиненого гріха, під дією Святого Духа я усвідомлюю свій гріх, свою неправоту, шкоду, яку мій гріх завдав мені і моїм стосункам з Богом, я щиро розкаююся і рішуче постановляю (і намагаюся) виправити ситуацію (змінити своє життя) у світлі Божого слова, то в Сповіді, яка є Таїнством примирення, я отримую зцілення від гріха, Господь повертає мені гідність людини як Божої дитини, сповнює мене освячуючою благодаттю. І тоді, маючи чисте сумління, будучи в мирі з Богом і з Церквою, я можу користати з Євхаристії та інших Святих Таїнств.

  • Наталія

    Сповідь

    Слава Ісусу Христу.Чи потрібно звертати увагу на дрібні,щоденні гріхи і постійно про них думати, чи простить Бог їх чи ні.Тим більше якщо до кінця не розумієш,каєшся в них чи ні.?

    Слава навіки! Звертати увагу на гріхи, в тому числі і "повсякденні", потрібно. Але думати про них - нема потреби. Бог, звичайно ж, прощає нам всі наші гріхи і "прогрішення". Про що потрібно думати - це насамперед про Бога, який любить нас і дарує спасіння.

  • Ірина

    Рішення не мати дітей

    Слава Ісусу Христу! Отче, ми з чоловіком у щасливому шлюбі вже 8 років. Нам дуже пощастило знайти один одного, за що безмежно вдячні Господу. Отче, я знаю, що покликання жінки бути матір’ю. Але в моєму випадку, у мене немає материнського інстинкту. Мені вже 30 років (чоловікові 35), і за цей час не відчувала я покликання стати матір’ю. Зазвичай жінка хоче дитину і радіє від тієї думки. Але я того не відчуваю. Тож прийняли рішення не мати дітей. Ми з чоловіком щасливі удвох, живемо душа в душу, дякуючи Господу, що маємо один одного, що щасливі разом. Поясніть будь-ласка, чи не є смертним гріхом таке рішення не мати дітей? Прошу, згляньтеся, прийміть до уваги, що ми з чоловіком щасливі у такому шлюбі, щаслива сім’я у нас, ми дбаємо один про одного та дякуємо за щастя Господу. Дякую.

    Слава навіки! Ваша ситуація є дуже особистою та інтимною, потребує більшого знання Вас, розмови. Тому хочу порадити Вам прийти особисто поговорити про це зі священиком.

  • Христина

    Хочу в монастир!!!

    Слава Ісусу Христу, дорогий Отче. Я дуже хочу стати Монашкою у 4 рочки я, вже знала Отче Наш молитву. Зараз мені 14 років. Але якщо я піду у монастир я зможу бачитися з рідними? І дайте пораду як переконати рідних щоб вони дозволили піти мені у храм. На вас надія. Дайте пораду Отче.

    Слава навіки! Якщо відчуваєш покликання до монастиря - це дуже важливо і добре. Цінуй і плекай його! Звичайно, і в монастирі Ти зможеш бачитися з батьками і проводити з ними час. А щодо того, як їх переконати - не потрібно нікого переконувати. Рішення піти в монастир - це особисте рішення самої людини. Через кілька років станеш цілком дорослою людиною і сама будуватимеш своє життя. Єдине, що хочу сказати - просто живи так, щоб твої батьки бачили і врешті розуміли, що Бог, храм, монастир - це твоє!

  • Василина

    Вервиця

    Слава Ісусу Христу! Я хожу до православної церкви, в мене чомусь виникло бажання молитись на Вервиці, які потрібно читати молитви? І чи потрібно на кожне прохання ввдмолювати повну Вервицю?

    Слава навіки! Якщо хочете молитися на вервиці - моліться! Молитва не має якихось обмежень в залежності від приналежності до певної Церкви. Про те, як саме молитися на вервиці, є інформація в молитовниках і на багатьох християнських сайтах; тому не бачу потреби тут розписувати... А щодо того, чи необхідно молитися її повну - не мусите. Можете помолитися один десяток, наприклад, в певному намірі - лиш би щиро і з вірою!

  • Роман

    Щодо розпізнання покликання

    Слава Ісусу Христу! Кажуть що в кожної людини є своє покликання від Бога, щодо кожної людини Бог має свій певний намір/план. Однак людині дуже часто важко знайти його. Як відомо, для того щоб знати чи щось є "твоє", потрібно добре його вивчити і спробувати хоча би певною мірою. Щодо священичого чи монашого покликання у кожної людини така можливість є (наприклад, попередньо пожити в монастирі або певний час повчитися в семінарії), як також є можливість до прийняття остаточного рішення (свячень) передумати. Однак з подружжям/шлюбом (згідно навчання Церкви) такої можливості немає, молоді люди не можуть попередньо пожити разом. Але просто під час зустрічань реально пізнати один одного, та відчути чи це "твоє" не завжди легко. Чому з подружжям все так строго? І як людині зрозуміти чи подружжя-це для неї (її покликання) попередньо не спробувавши його?

    Слава навіки! Подружнє покликання - це дещо інше, ніж покликання, скажімо, до певної професії. Подружжя - це Святе Таїнство, і про це не можна забувати. Причому воно належить до двох Таїнств служіння. Якщо говорити про інше Таїнство служіння, тобто Священство, тут також немає можливості "спробувати". Бо жоден семінарист не служить у священичий спосіб, доки не отримає свячень. Як і у справі Подружжя, в семінарії людина має можливість дивитися, оцінювати священиче служіння - як і зустрічання хлопця з дівчиною. Але жити священичим життям починає аж з моменту уділення Таїнства Рукоположення. Тому такої суттєвої різниці, як Ви пишете, насправді нема. Але хочу вернутися до того, що це Таїнство для служіння. А служити означає віддавати себе, а не підлаштовувати іншу особу до себе. Якщо подружнє життя будувати на переконанні, що сім'я (інша людина) є твоєю власністю, тим, що має полегшувати твоє життя (тобто шукати свого) - то таке подружнє життя не буде "успішним". Скільки не пробуй, але рано чи пізно кожен не підходитиме , якщо шукаєш тільки свого, для себе. Суть подружнього покликання - це служити в любові, віддавати своє життя іншій людині. Навіть якщо не все тобі завжди подобається...

  • Марія

    Похорони

    Слава Богу. Я винаймаю будинок. Померла сестра власника (це будинок їх батьків). Іона жила і померла в іншому місті, але ховають тут.Привезли зранку і сьогодні ховають. Мене попросили звільнити будинок на час позорон, адже її привезли в бцдинок де я диву (я на даний час на роботі). Чи можц я ночувати в цьому будинку (маю сина, майже 5 років) і що потрібно зробити при поверненні в будинок. Заздалегідь дякую за відповідь.

    Слава навіки! Якщо я правильно зрозумів, то питання в тому, чи мусите Ви звільняти будинок, який Ви винаймаєте. Якщо так, то це питання Вашої домовленості з господарями. З духовної сторони нема проблеми в тому, щоб ночувати в цьому будинку. Бо похоронити померлого - це діло милосердя щодо тіла померлого, і не більше. Що Ви маєте зробити після повернення в будинок? Не варто ускладнювати собі життя і шукати якихось особливих "ритуалів" і т. д. Вертайтеся і живіть спокійно далі. Якщо ж хочете щось зробити - помоліться за душу покійної людини та за її родину. Господь з Вами!

  • Дмитро

    Відносини між двома

    Слава Ісусу Христу! Постараюсь оповісти про свою проблему,наперед прошу вибачення за текст! Отож, мені майже тридцять років, нажаль ніколи не був бездоганним парафіянином, хоча час від часу молюся, ходжу до церкви. Часто просив Бога про щасливу сім'ю,були знайомства з дівчатами, деякі стосунки, та й то стосунками важко назвати, все відчував, що не моє і перебивався ононізмом.Останній рік став для мене революційним. Через нещасний випадок я став прикутим до інвалідного візка на пів року, зараз на ногах та все ж не дуже впевнено, саме в цей час з'явилась Вона.Вона допомагала пережити цю неприємність, підтримувала навідувала, хоч ми й живемо на відстані.Я закохався і вперше в житті відчув, що це та людина з якою можна поділитися всім, говорити годинами кожного дня, прокидатися,та засипати і що головне відчував повну віддачу почуттів, разом будували плани на майбутнє, більшість з яких так і не реалізували. Дівчина була дуже релігійною,постійно молилася, відвідувала реколекції і відчувалося, що вона пережила щось жахливе, про яке не хотіла розказувати.Відносини розвивалися, ми їздили в гості одне до одного, знайомилися з сім'ями, сперечалися на побуті, та я розумів що то не суттєво.Через пів року мені вдалося вивідати, думав основну таємницю, що моя дівчина вела нехристиянський спосіб життя і робила аборт, після чого направилася. Потім я знову загримів до лікарні, хоча раніше таких проблем зі здоров'ям не мав і знову ми пройшли це випробування разом. Ми максимально насолоджувались одне одним, правда без сексу до весілля- це було її основна вимага з якою я нелегко, але змирився. Вона десятки разів говорила про одруження і щодня натякала на це, що насторожувало. Я довго стояв на роздоріжжі і вже кілка разів вибирав каблучку, що б освідчитися. І коли вже зважився, то дізнався про ще одну таємницю, що моя дічина суттєво старша і їй зараз сорок, хоча на вигляд і не скажеш. Те що від мене знову приховують правду виявилось болючішим ніж сама правда, хоч і правда жахлива.Я розірвав стосунки і зараз впевний, що хоч би як не поступив-буду страждати. Якщо втрачу її назавжди, то переконаний, що нікого наскільки близького не знайду, важко переказати, але то було щось надзвичайне, наскільки чуйною і люблячою вона була. Та ще відчуваю за собою певну вину, бо дівчина допомогла мені пережити важкі моменти зі здоров'ям. В неї є свій букет проблем зі здоров'ям, який мене часто насторожував, хочу сім'ю, дітей але розумію, що з її хронічними проблемами,колись перерваною вагітністю, та ще й у віці за сорок шансів народити першу дитину здоровою небагато і тоді теж страждатиму навіть в рази більше. Якщо виберу другий варіант, то батьки мабуть мене ніколи не зрозуміють. Це тільки частинка того, що я зміг передати, бо в дійсності історія ще заплутаніша.Прошу будь якої поради! Який вибір був би кращим в даній ситуації? Як мені його збагнути?

    Слава навіки! Дуже загально: щоби прийняти добре рішення, потрібно шукати проводу Святого Духа в молитві, дослухатися до свого серця і тверезо оцінювати свої можливості і готовність. Хочу запросити Вас звернутися на особисту розмову до священика, щоб краще зрозуміти ситуацію і спільно спробувати знайти добрий шлях. Якщо захочете - будь ласка, звертайтеся!

  • Ірина

    Передвінчальна катехизація

    Слава Ісусу Христу! Отче, скажіть будь-ласка чи проводяться при Вашому храмі передвінчальні навчання парі, котра буде брати шлюб в іншій церкві (в районі)?

    Слава навіки! Так, в нас проводяться передшлюбні науки, і при потребі та можливості можна з них скористати. Це слід полагоджувати з нашим катехитом.

  • Ната

    Сповідь

    Слава Ісусу Христу.Отче допоможіть розібратись в такій ситуації.У мене постійно виникають думки,що я вчмнила гріх,щось на когось сказала,погано про когось подумала,збрехала.Можливо це і є гіхом,але я ,як мені видається я не настільки засмучена вчинком поганим як тим що скоїла гріх і зразу прошу прощення у Бога.,але чи це правильно так робити,бо тоді я хочу бути ідеальною і досконалою в Божих очах,а Бог приймає нас такими як ми є,може це самолюбство? Як правильно сприймати своі вчинки,не звертати на них уваги чи пробуджувати покаяння? На день це буває дуже часто і з того дуже тяжко на душі,постійно мучить угризіння совісті і сумління.Також цікавить таке запитання: контрацепція та сім'явираження на сторону - це гріх,але як тоді бути,адже ж не народжувати постійно? А фізичний потяг двох людей є постійною потребою.Як сповідатись з цього гріха якщо знаєш,що всеодно його скоіш? Вибачте за такі запитання,але вони справді дуже важливі.

    Слава навіки! Хочу пригадати, що гріхом є свідоме і добровільне порушення (чи радше нехтування) Божої волі (Заповідей). Якщо я знаю, що те, що я хочу зробити, є гріхом, і я це чиню, тому що хочу так зробити - це є гріх. І за це треба каятися: не мучити себе, а в Сповіді примиритися з Богом і Церквою. Той стан, який Ви описуєте - це т. зв. скрупульозність, тобто (у вузькому значенні) коли людина бачить гріх всюди, в тому числі там, де його нема. Це свого роду викривлене сумління, спричинене дуже часто не до кінця правильним сприйняттям і розумінням Бога і духовного життя. В таких випадках треба під проводом духівника "зцілювати" своє сумління, формувати його згідно Божого слова. Не варто зважати на ці "нав'язливі думки", але керуватися Божим словом. Хотів би пригадати слова з 1 Йо 3,19-20: "З цього ми спізнаємо, що ми від правди, і заспокоїмо перед ним серце наше; коли б нас обвинувачувало серце: Бог більший, ніж наше серце, і він усе знає". А на рахунок інших Ваших запитань, то такі речі, оскільки є індивідуальними та інтимними, запрошую обговорити віч-на-віч зі священиком. Не бійтеся прийти і говорити про це!

  • Наталія

    Сповідь

    Дякую за швидку та конкретну відповідь на попереднє запитання.Хотіла б уточнити ще деякі хвилюючі для мене моменти.Чи можна робити закупи в неділю чи свята? Чи можна пилососити павуків,бо є легенда за якою павук Бога спас? Чи можна таємно підсипати таблетки проти алкоголізму людині аби та не пила?

    1. Святкувати святий день означає присвятити його Богові, прожити по-іншому, всі інші дні. Що означає робити закупи? Це далі жити щоденним життям з його клопотами і справами. Тому, як на мене, не личить цього робити. Звичайно ж, без пересад: якщо дійсно потрібно щось купити, то Бог розуміє наші потреби і можливості. 2. Легенда про павука, який "спас Бога" - це легенда... Виводити з цього якісь радикальні висновки не є доречним. Павук нічим не відрізняється (не є привілейованим) від інших Божих творінь (звісно, не йде мова про людину). А щодо пилососу - чи є потреба вбивати комах і т. д.? Позбутися їх з помешкання часто можна іншими способами. 3. Остання проблема є дуже делікатною і я радше висловлю свої думки про це. Змушувати обманом когось до чогось - це йти проти свободи, якою ця людина наділена. Бог ніколи так не поступає по відношенні до нас. З досвіду знаю, що такий метод (підсипання таблеток) далеко не завжди є ефективним. Алкоголізм - це серйозна хвороба, яка потребує серйозного комплексного лікування. Тому, вважаю, краще шукати шляхів, як насправді вирішувати її.

  • Наталія

    Сповідь

    Слава Ісусу З Христу.Чи не вітатись з людиною буде гріхом? Раніше віталась,але це було лише ініціативою з моєі сторони,ця людина першою ніколи не віталась ,навіть коли я займалась фізичною роботою,а та проходила повз.Тому я теж перестала.Ми не спілкувались ніколи,просто переТинаємось,так як живемо не далеко один від одного.

    Слава навіки! Для християнина важливо бути щирою людиною, не лукавити. Якщо Ви не бажаєте спілкуватися, будувати близькі відносини з кимось - не мусите цього робити. Тим більше, якщо інша людина не виявляє бажання спілкуватися з Вами. Це нормально. Не треба "накидати" себе комусь. Інша справа - якщо ця людина колись потребуватиме Вашої уваги/допомоги. Тому нехай Ваше сумління буде спокійним...

  • Наталія

    Святе Причастя.

    Скажіть будь ласка. Чи можна приступати до Святого Причастя, якщо прийшов на службу в середині або в кінці.

    Я хотів би трошки ширше підійти до питання приймання Святого Причастя, а саме звернути увагу на те, наскільки серйозно і відповідально я ставлюся до Євхаристії. Адже по-різному може бути. Наприклад, я можу легковажити цим і з лінивства або байдужості прийти на кінець Літургії, щоб "схалявити" (вибачте за це слово). Тоді питання в тому, чи я виконую Заповідь, яка каже святкувати святий день. А свідоме і добровільне порушення Заповіді у важливому аспекті є важким гріхом. Крім того, Причастя є органічною частиною Літургії, але всі інші її частини не є додатком до Причастя. Але може бути по-іншому: якщо я завжди приходжу на Літургію, часто сповідаюся і приймаю Євхаристію, але сьогодні з виправданих обставин я спізнився, то нема об'єктивної проблеми в тому, щоб прийняти Причастя.

  • Світлана

    Чи є мастурбація гріхом? Чому це вважається гріхом?

    Я вже давно шукаю відповідь на це питання. Питала у священника, він н сказав: так гріх, але не пояснив чому. Я читала багато відповідей на це питання. Я так розумію що кожен сам повинен вирішити особисто для себе, чи є для нього це гріхом. Будь ласка допоможіть відповісти на такі питання: Чому це вважається гріхом, адже Божими є як душа так і тіло, і в тілі Богом закладена потребність у статевих відносинах? Чи є гріхом мастурбація, якщо чисто фізиологічно інколи виникає бажання наприклад після заняття спортом, або від довгої відсутності статевих відносин( я роблю це тоді аби привести свій фізичний і емоційний стан в порядок) ? Кажуть що це гріх, тому що це концентрація на собі , на тілі і це не породжує істинної парної любові ( бажання і дій щоб мати таку любов), але чи не БУДЕ БІЛЬШИМ ГРІХОМ , якщо я буду мати статеві стосунки в парі , але з людьми від яких мені буде потрібний лише секс? Чи є мастурбація гріхом якщо я роблю це тільки при прямій необхідності ( без умисного викликання такого стану, без залучення спеціальних джерел відео фото, тощо)? Чи є це гріх , якщо я одна, в мене немає партнера( я ще не мала статевих стосунків) ? Чи варто каятися за це в період поки я не маю партнера? Я хочу бути чесною перед собою, а одже і перед Богом( та для усвідомлення гріха треба знайти відповіді і визначитися), з іншої сторони боюся поставити собі ЗАЙВІ негативні установки щодо інтимного життя , аби не зашкодити потім собі і майбутнім сімейним стосункам. Будь ласка ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ віднайти гармонію між собою і Богом в цьому питанні. Дуже чекаю відповіді.

    Дуже добре, що не боїтеся шукати відповіді на такі запитання. Насамперед скажу, що було б краще, якщо б Ви особисто поговорили про це зі священиком, бо в живому спілкуванні завжди легше досягти кращого розуміння. Втім, спробую допомогти Вам у пошуку відповідей, подати певні засади, які, надіюся, допоможуть Вам самій зробити висновки і прийняти рішення. Через те, що моя відповідь виявилася об’ємною, публікую її не в рубриці питань/відповідей, а як статтю на нашому сайті, за посиланням: http://mbnpternopil.org.ua/статті/item/372-чи-є-це-гріхом.html Крім того, є чудова книга, яка заторкує такі питання: «Якщо справді мене кохаєш» Джейсона Еверта.

  • Ірина

    Поминання померлого

    Доброго дня!Підкажіть будь ласка , чи можна робити поминальний обід 7.07.2018 ,тобто на Різдво Іоана Хреститиля .Дякую.

    Можете спокійно робити в цей день поминальний обід. Головне постаратися, щоб в християнському дусі.

  • Марія

    Наукові молитви

    Доброго дня! Мене цікавить думка священників щодо молитви «Дари Бога - мої дари» із книги «Магічна сила розуму» Джозефа Мерфі. Чи це справжня молитва, чи потрібно читати її християнам.

    І Вам доброго дня! Ознайомився з цією молитвою (а також з іншими «молитвами» з цієї книги). Багато нюансів викликає велику настороженість. По-перше, християнська молитва – це свідоме спілкування з Богом, а не засіб сповнення моїх бажань (Бог – це не «золота рибка» чи Джин). Текст, про який Ви кажете, має швидше форму самовнушання. І чому її слід «молитися» в напівсонному стані? По-друге, такі вислови як «Божественна гармонія», «священний ореол», «чари Божественної любові», «річка світу», «розчинитися в розумі Бога» і т. д. – це радше слід східних нехристиянських релігій, ніж Євангелія. По-третє, сама назва книги – «Магічна сила розуму»: що спільного магія має з християнством? Тому я не можу назвати ці тексти не тільки християнською молитвою, а й молитвою в справжньому сенсі цього слова. Відповідно, не радив би християнам користуватися цими текстами, бо в таких випадках завжди є ризик духовно-психологічної шкоди, коли попадаєш під вплив тої «сили», яка стоїть за таким викривленим поняттям духовності. «Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога, – багато бо лжепророків прийшло на світ. З цього спізнавайте Божий дух: кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов у тілі, той від Бога. А кожен дух, що не визнає Ісуса, – той не від Бога, але антихриста, про якого ви чували, що він прийде, та й тепер уже у світі. Ви, діточки, від Бога, і перемогли їх, бо більший той, хто у вас, ніж той, хто у світі. Вони від світу, тому й говорять по-світському, і світ їх слухає. Ми – від Бога. Хто знає Бога, слухає нас; хто ж не від Бога, не слухає нас. З цього спізнаємо дух правди й дух омани» (1 Йо 4,1-6).

  • Орися

    Вихованядитини

    Слава Ісусу Христу! Підкажіть як правильно виховувати дитину, дитині 4 роки вона капризна неслухається вередує я стараюся менше бити, говорю з нею, але це не допомагає порадьте що робити.

    Слава навіки! Виховання дитини завжди потребує особистого індивідуального підходу. Я не можу в рамках цієї рубрики дати Вам відповідь на Ваше запитання. Але порадив би звернутися особисто в розмові за допомогою до священика, який розуміється в цій галузі, або ж до хорошого психолога. Адже щоб дати Вам пораду, слід більше знати про Вас, Вашу дитину, Вашу ситуацію.

  • Ніна

    духовне життя

    Доброго дня! Підкажіть будь ласка як правильно зробити пожертву до ікони Божої матері.

    В нашому храмі є скриньки для пожертв, або ж це можна зробити в сестри-монахині.

  • Марія

    Духовне життя

    Слава Богу! Після поїздки на Святу Землю я змінила своє життя. Стала кожної неділі ходити до Причастя, молитися та спілкуватись з духівником (рідко, лише якщо виникають запитання). Рідні почали засуджувати, що я так часто сповідаюсь та причащаюсь (мовляв неможна так часто) , говорять, що основне добрі вчинки а потім лише молитви. Навіть те, що це все занадто, почали наводити в приклад людей - фанатів (на їхню думку) і що я теж можу така стати. Але найбільше проти спілкування з духівником мама. Звучали навіть слова, що я спокушаю його (я заміжня і мені ніколи б в голову не прийшло б таке, що мама віруюча людина зможе таке сказати в храмі). Як це розуміти? І що робити? я вже починаю думати, що щось неправильно роблю,починаю сумніватися.... Причастя та сповідь допогають мені жити з Богом, а відповіді духівника допогають не зважати на це. Дякую за відповідь.

    Слава навіки! По-перше. Ви - молодець! Святі Таїнства, зокрема Сповідь і Причастя - це основа духовного життя. Це те, чим живе християнин, що робить нас християнами в повному значенні цього слова. В молитві "Отче наш" ми просимо про хліб насущний (щоденний). І цим хлібом є також духовна пожива (більш глибоко - Христос, який є Хлібом вічного життя); просимо про те, щоб приймати цей Хліб щоденно, бо потребуємо Бога щодня, потребуємо Христа в Святих Таїнствах щоденно, щоб духовно жити. По-друге, щодо т. зв. добрих вчинків: не нашими вчинками спасаємося, а вірою (пор. Римлян 3,28). Добрі вчинки - це не спосіб бути з Богом; вони є наслідком того, що я є з Богом, що я ціную його, те, що він для мене робить і чого очікує від мене. Щоденна молитва, часті Сповідь і Причастя - це те, що дозволяє нам бути з Богом насправді, і що дає сили робити добро. Тобто мій особистий зв'язок з Богом породжує добрі вчинки, а не навпаки (При чому Катехизм вчить нас, що головними добрими ділами є саме молитва, піст і милостиня). Це - правило, яке слід пам'ятати. Люди, яких називаємо фанатами (чи фанатиками) - це люди з нездоровою релігійністю, які не сприймають (і не практикують) належно віру в Бога, якого показує Євангеліє (тому це правило в їхньому житті не функціонує належно). По-третє, нічого дивного, що Вас не розуміють і осуджують. Це трохи інша тема, чому вони так роблять. Але хотів би навести цитату зі слів Ісуса, щоб Ви розуміли, що йдете правильною дорогою: "Оце я посилаю вас, немов овець серед вовків. Будьте, отже, мудрі, як змії, і прості, як голубки. 17 Стережіться людей, бо вони видадуть вас синедріонам і бичуватимуть вас по своїх синагогах... Вас ненавидітимуть усі за моє ім'я, але хто витриває до кінця, той спасеться... Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. 33 Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним. 34 Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч. 35 Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір'ю і невістку з її свекрухою. 36 І ворогами чоловіка будуть його домашні" (Матея 10,16-32)..

  • Наталя

    Тварини

    Слава Ісусу Христу.Я простерилізувала своїх собак,каструвала кота.Чи являється це гріхом? .Я не можу за це покаятись,бо вважаю що краще припинити їх розплід,аніж постійно позбавляти життя- топити.Бажаючих забрати немає так як тварини розмножуютья часто та не поодиночно.Чи нажила я собі гріха ?

    Слава навіки! Повага до кожного Божого творіння - це те, що має бути притаманним християнину. Неморальним і гріховним вчинком є позбавлення життя чи завдавання шкоди тваринам без виправданої причини. Стерилізація тварин, якщо проводиться в належний спосіб, з достатніх причин є виправданою. Думаю, Ваша мотивація не є поганою. Тому не осуджував би Вас. А в питанні про те, чи Ви згрішили (оскільки йдеться про вчинки минулого), важливою є позиція Вашого сумління: чи Ви робили це, вважаючи, що робите гріх (тоді суб'єктивно це провина, бо поступили проти власного сумління), чи ні (тоді гріха Ви не маєте, бо діяли у впевненості в доброму поступку).

  • Наталя

    Сповідь

    Слава Ісусу Христу.Отче порадьте як правильно вчинити.Я посміхнулась священнику,а потім мене почали тривожити думки,що я пофліртувала.Не знаю так це чи ні ,не можу розібратись,а тому і до кінця розкаятись.Чи потрібно про це говорити на сповіді? Чи є це гріхом?

    Слава навіки! По-перше, щира проста усмішка не є фліртом, а виявом ввічливості і хорошого ставлення до людини. По-друге, Ви не маєте гріха, адже не мали наміру зробити щось погане. Тому не треба про це говорити на сповіді - Ваше сумління чисте. Думки про те, що Ви пофліртували - це скрупульозність, тому не варто на них звертати уваги і надавати їм значення. Це просто думки.

  • Ірина

    Особисте

    Можна якось конфідеційно поговорити з священником?

    Звичайно, що можна. Наш храм відчинений кожного дня від ранку до вечора. Ви можете в будь-який час підійти до сестри-монахині і сказати, що хочете порозмовляти зі священиком. Хтось з отців завжди знайде час для Вас. Можете також попередньо домовитися про зустріч з отцем: чи безпосередньо зі священиком (під час Богослужінь є можливість підійти до священика), чи через сестру-монахиню. Це можна зробити також зателефонувавши на церковний телефон.

  • Вікторія

    Про Церковні закони

    Слава Ісуса Христу ! В мене 3 червня висілля . Але 4 вже починається піст Ми необдумано вибрали дату . І моя мама каже щоб висіллям було тільки до 24 .00 А мама нареченого каже щоб було довше бо до 12 ми нічого не встигнемо . Між ними суперечка . Ми з нареченим незнаєм що робити . Чи буде великим гріхом якщо висілля затримається на 2 -3 години . ?

    Слава навіки! Цікаве запитання... Рішення як поступити в цій ситуації - тільки за Вами, бо це Ваше життя і Ваше весілля. Але хотів би, щоб це питання не тривожило Вас занадто. Пам'ятайте, що Бог дивиться на серце людини, а не на формальності. Тут швидше питання підходу до весілля: я особисто не бачу проблеми, якщо саме весілля проходитиме в християнському дусі, пристойно. Бог точно не сидить з годинником і не засікає час, щоб "зловити" Вас на помилці. Якщо є потреба святкувати - святкуйте зі спокійним серцем, не забуваючи, що Христос також присутній на Вашому весіллі...

  • Люба

    поминання померлих

    Кажуть добре читати 20 псалтирів за упокій своїх родичів (згідно наказу святого Петра Могили про поминання померлих ), якщо маєш якісь серйозні проблеми. Коли ти допоможеш своїм померлим родичам то Бог буде милосердим до тебе і допоможе швидше вирішити біди, які звалилися на родину (а у нас проблем вистачає). Підкажіть будь ласка чи є якість перестороги щодо читання 20 псалтирів, які варто знати? Тому що люди говорять різне, а інформації щодо 20 псалтирів у інтернеті майже немає.

    Молитва за померлих – це дуже добре. Молитва Словом Божим (а Псалтир міститься в Святому Письмі) – також дуже добре. Але є два моменти, які викликають пересторогу в описаному Вами способі молитви. По-перше, чому саме 20 Псалтирів? Молитва не є математикою, не є ключем до ефективного спрацювання Божого милосердя як «комп’ютерної програми». В християнській молитві важливими є щирість і відкритість на Бога, а не виконання певного ритуалу, який «змусить» Бога нам допомагати. Це швидше магічний підхід до вирішення проблем (зокрема через молитву), ніж духовний в християнському сенсі цього слова. По-друге, молитва за померлих має вартість, коли вона зароджується з відчуття милосердя і любові до тих, хто переставився від нас, зі щирого бажання допомогти їм. Молитися за померлих, щоб Бог допоміг швидше вирішити мої біди – це радше егоїзм, який «використовує» душі померлих у власних цілях. Це далеко не благородна риса людини, це не має бути притаманним християнину. Отже, варто розділяти ці дві речі: молитву за померлих і «пошук» Божої допомоги у вирішенні власних труднощів і проблем. Щодо останнього, то християнський підхід – це щира молитва з довір’ям до Божої турботи про нас, а також пошук вирішення проблем у світлі Божого Слова. При чому молитва Псалтирем може виконати важливу роль, бо завдяки йому можемо переживати свої життєві ситуації з Богом і бачити, як нам проходити свій шлях.

  • Андрій

    Блудні гріхи

    Христос Воскрес! Чому Бог допускає, щоб людина почала займатися мастурбацією і втягнутися в це? На таки дії підштовхує природа, а коли людині кажуть що це гріх, вона вже не має сили покінчити це робити і починаються страждання.

    Воістину воскрес! Спробую відповісти, розбивши Ваше запитання на його складові: 1. Чому Бог допускає?.. Божий допуст не варто розуміти як певну «гру», в яку бавиться Бог: йому захотілося і він це допустив, не захотілося – не допустив. Його допуст – це «реакція» на вільний вибір людини, з яким він завжди рахується, бо поважає і любить. Бог ніколи не допускає нічого, не даючи людині можливості змінити своє рішення і, відповідно ситуацію (будь-яке зло він прагне з людською співпрацею перетворити на добро людини). В питанні мастурбації Божий допуст – це не приречення людини на те, що вона змушена буде завжди боротися (безрезультатно) з цією трудністю. Так, людина, втягнута в цю звичку, часто відчуває, що не має сили покінчити з цим. Так, по-людськи нам завжди бракуватиме сил в боротьбі з гріхом. Але Бог не залишає нас сам-на-сам з нашими гріхами і духовними труднощами. Як пише апостол Павло в Рм 5,20-21, «де збільшився гріх, там перевершила ласка, щоб, як панував гріх зо смертю, так панувала і ласка через оправдання на вічне життя, через Ісуса Христа, Господа нашого». У співпраці з Божою благодаттю ми здатні перемогти будь-який гріх, хоч часто це тривалий процес зцілення нашого серця. Це важливо знати, розуміти і вірити в Божу силу, покладатися завжди на неї, не на себе. 2. Велика помилка, якої часто допускаються люди, втягнені у гріх мастурбації – це, в певному значенні, «катастрофізація» їхньої звички (чи залежності в особливо важких випадках). Часто така людина сильно страждає внаслідок важких докорів сумління, сприймаючи цю духовну трудність як надзвичайно важкий гріх, через який вона позбавлена Божої безумовної любові, прихильності. Це може позбавити її радості від спілкування з Богом, радості здорового духовного життя. І, на щастя, це не має нічого спільного з тим, як Бог ставиться до людини, яка вражена цією слабкістю. Бог не любить таку людину менше від інших, Бог не віддаляється від такої людини, він не позбавляє її своїх дарів. Бо гріх не віддаляє Бога від людини, але людина сама закривається на Бога через неправильне переживання гріха. Якщо дивитися на гріх через призму Євангелія, то це – не юридичний вирок, але насамперед духовна хвороба. У випадку тривалої звички мастурбації важливо розуміти, що це гріх, підґрунтям якого зазвичай є людська слабкість, часто – недостатня зрілість або психологічні зранення. І Бог це розуміє. Християнин, який бореться з цією звичкою, не повинен засуджувати себе (гріх – так, але не себе), але з надією довіритися Божій благодаті і шукати того, що допоможе йому впоратися. Бог не засуджує грішника, але ставиться до нього з батьківським співчуттям і милосердям. Слова Ісуса – «Здорові не потребують лікаря, лише хворі» (Мт 9,12). Навіть якщо доведеться довгі роки «лікуватися» від хвороби (в даному випадку мастурбації) – це слід сприймати як процес одужання і наближення до Бога, де можуть бути періоди і полегшення, і погіршення симптомів. Це процес, який має приносити не поглиблення страждань, а поступове збільшення радості. Тобто не варто зациклюватися на цій слабкості, але на Божій безумовній любові особисто до тебе, на його милосерді, на тому, що він попри твої слабкості все одно тішиться тобою як своєю дитиною, що він вірить в тебе і підтримує тебе.

  • Катерина

    Образ з іншої хати

    Слава Ісусу Христу. Хочу запитати у вас свекруха відала образи з своєї хати вживані у мій дім пройшло 20 років вхаті немає спокійного життя відбувається все те що було у свекрухи в хаті що я маю з ними зробити

    Слава навіки! По-перше, варто перестати вірити в те, що Ваше життя визначають образи, які Ви маєте в себе вдома. Вірити в те, що через образи передається чиясь доля - це не що інше, як магічний підхід до святих речей. І чим більше Ви вірите в такі речі, тим більше відкриваєте двері свого серця і життя тому, хто стоїть за магією - лукавому. Може, краще проаналізувати своє життя і спробувати знайти справжню причину нещасть. Наприклад, якщо діти поводяться так само, як їхні батьки, то не дивно, коли і життя в них таке ж, як в батьків. Щодо самих ікон, то якщо вони вам непотрібні і їхній стан "далеко не ідеальний", то такі ікони спалюються у відповідному місці, щоб уникнути неналежного неналежного поводження з ними.

  • Ольга

    Як церква ставиться до стерилізації бездомних тварин?

    Христос Воскрес! Цікавить питання ставлення церкви до стерилізації бездомних собак і котів. В нашому дворі собака народила семеро цуциків, яких дуже важко прилаштувати в добрі руки. Забрали на разі лише двох. Чи є гріхом стерилізувати бездомну собаку? Дякую за відповідь.

    Воістину воскрес! Загалом ми як християни маємо з пошаною ставитися до кожного Божого створіння, включно з тваринами. Тому позбавлення життя чи завдавання шкоди тваринам без виправданої причини вважається неморальним і гріховним вчинком. Щодо бездомних тварин, то в цивілізованому суспільстві мали б бути спеціальні заклади, які займаються вирішенням таких питань. Звичайно, якщо є небезпека, що такі тварини можуть завдавати шкоди людям, то людські життя і безпека є прерогативою. Тому, якщо цього вимагає ситуація, можна виправдано стерилізувати собаку тощо, однак в моральний спосіб.

  • Ольга

    Слава Ісуса Христу

    Чи можна йти за хресну коли місячні.

    Звичайно, що можна.

  • Дарина

    субота чи неділя

    Добридень! Цікавить питання що нам вважати сьомим днем відпочинку? В Біблії всюди згадується субота, а відпочиваємо ми в неділю. І Христос воскрес в неділю? Який же день правильний?

    Насамперед, "день святий" - це день, який третя заповідь говорить не стільки відпочивати, скільки "святкувати" - тобто присвячувати Богові, а відпочинок є лише наслідком того, що ми відкладаємо щоденні клопоти і відпочиваємо в Бозі, радіємо його присутності з нами і любові. Щодо того, чи має це бути субота чи неділя, то вже від апостольських часів маємо чимало свідчень того, що християни святкували саме неділю - перший день тижня на пам'ять Христового воскресіння. Катехизм Католицької Церкви виразно говорить про святкування саме неділі: "Ісус воскрес із мертвих «першого дня тижня» (Мт 28,1; Мр 16,2; Лк 24,1; Йо 20,1). Як «перший день», день Воскресіння Христа нагадує перше створення. Як «восьмий день», що йде за суботою (Пор. Мр 16,1; Мт 28,1), він означає нове творіння, започатковане з Воскресінням Христа. Він став для християн першим із усіх днів, першим із усіх свят, Днем Господа: «Ми збираємося всі у день сонця, бо це - перший день [після юдейської суботи, а також перший день], коли Бог, вивівши матерію з темряви, сотворив світ, і цього ж дня Ісус Христос, наш Спаситель, воскрес із мертвих» (Св. Юстин, Апології, 1, 67). Неділя виразно відрізняється від суботи, за якою вона хронологічно йде кожного тижня і яка для християн замінює суботу з її обрядовим приписом. Через Пасху Христа неділя доповнює духовне значення юдейської суботи і заповідає вічний відпочинок людини в Бозі. Богослужбовий порядок Закону готував таїнство Христа, а те, що відбувалося в ньому, було в певному значенні прообразом, що стосувався Христа (пор. 1 Кр 10,11). Святкування неділі виконує моральний припис, задовільняє моральну природну потребу людського серця «віддати Богові зовнішню, видиму, публічну та регулярну шану для відзначення цього великого, загального добродійства, яке Він вчинив для людей» (Св. Тома Аквінський). Недільний культ виконує моральний припис Старого Завіту, переймає його ритм і дух, прославляючи щотижня Творця і Відкупителя свого народу (ККЦ 2174-2176).

  • Софія

    Професія

    Слава Ісусу Христу! Отче, мені 17 років . Цього року маю визначитися з вибором майбутньої професії. Я вирішила вступати на факультет психології. Але я дуже хвилююся про те, яке ставлення має Церква до цієї науки, до психологів. Підкажіть, будь ласка, чи не скривджу я ніяк Бога вибором цієї професії?

    Слава навіки! Немає жодної об'єктивної проблеми в тому, щоб бути добрим психологом і сумлінним християнином. Церква ставиться до психології загалом з повагою, як і до іншої професії. І навіть чимало користає з досягнень психології як науки про людину (як і чимало психологів плідно співпрацюють зі священиками як духовними провідниками). Адже здорова психологія багато в чому може допомогти людині, і навіть в духовності. Проте, з християнської точки зору, важливо розуміти, що як наука вона також має свої межі. І кожен психолог має з повагою ставитися до релігійних переконань людини і її духовності.

  • Павло

    Татуювання

    Чи є гріхом зробити татуювання ?

    Не можу дати Вам однозначної відповіді типу "так" або "ні". Для того, щоб зрозуміти, чи є щось гріхом, чи ні, варто насамперед дослухатися в молитві до свого сумління. Також слід розуміти, що гріх - це не є щось автоматичне, бо християнство - це щось більше, ніж просто список того, що можна робити, а чого не можна. Завжди варто придивитися до мотивації вчинку, який я хочу зробити. Гріх - це коли я вибираю замість Бога щось інше, замість справжнього добра щось, що може зашкодити мені чи комусь іншому. На рахунок конкретно татуювання, хочу запропонувати Вам посилання на цікаву і змістовну статтю на цю тему: http://credo.pro/2015/11/145924

  • Софія

    Віра в Бога

    Слава Ісусу Христу! Отче, останнім часом моя віра дуже випробовується.В голові постійні сумніви і погані думки. Мені дуже соромно за це і я з усіх сил намагаюся примиритися з Богом. Дуже боюся втратити віру. Підкажіть, будь ласка, як зрости у вірі і більше не ображати Бога такими думками?

    Слава навіки! Хочу сказати насамперед, що найкраще, якби ви прийшли поговорити про це зі священиком на особистій духовній розмові, щоб могти краще зрозуміти Вашу ситуацію і допомогти підібрати правильні кроки зростання у вірі. Щиро заохочую і запрошую це зробити! А назагал дві поради. Перша: віра - це мої особисті відносини з Богом; тому варто запитати себе: а що я можу зробити для того, щоб розвивати мої відносини з Богом? Друга: віра народжується і зростає від прийняття в своє серце Божого Слова. Тому дозволяйте щоденно Святому Духові також піклуватися про Ваші відносини з ним: наповнюйте свій час, своє серце, свій розум Божим Словом, яке завжди буде давати своєчасно потрібний плід...

  • Роман

    Покликання

    Слава Ісусу Христу! Отче, як правильно розпізнати своє покликання? Якщо обирати життя в суспільстві, як більше присвятити своє життя Богові? І чи не буде гріхом відмова від повністю Богопосвяченого життя, адже також хочеться допомагати людям, і бути поряд з рідними.

    Слава навіки! Найкращий спосіб розпізнавати своє покликання і знайти відповідний спосіб його реалізації - це в особистій молитві, а також в щирій розмові з духовною особою. Тому хотів би заохотити Вас не боятися прийти поговорити віч-на-віч, наприклад, зі священиком в зручний для Вас час. А на рахунок того, чи буде гріхом відмова від богопосвяченого життя, то будь яке покликання - це є Божий дар, запрошення, на яке ми можемо погодитися або ж поступити по-іншому. Бог ніколи нікого не змушує до якихось кроків, але завжди поважаю волю людини. Тому радив би не ставити питання про те, гріх чи не гріх, а про те, чого я насправді хочу, на що здатний і на якій життєвій дорозі я зможу бути по-справжньому щасливим. Бо покликання до щастя - це найперше покликання, дане нам Богом.

  • Валентина

    Жіночі дні

    Чи можна жінці іти до церкви, коли в неї критичні дні? Кажуть що можна, але неможна прикладатися до ікони і йти до причастя.

    Не тільки можна, а й треба. Нашого статусу Божих дітей ніщо не може скасувати. Бог чекає нас такими, якими ми є, і природні цикли також дані нам Богом...

  • Ігор

    Важливо!!!

    Христос Рождається! Отче, мені запропонували на Хресній Дорозі виконувати роль Ісуса. Скажіть, чи можна це робити будь-кому?

    Думаю, тут важливо не так питання чи можна, як те, як я ставлюся до такої справи. Тобто 1) для чого я маю намір зіграти таку роль, 2) як я зіграю цю роль (молитовно, з повагою до особи Ісуса Христа і того, що я маю зобразити...). Якщо підійти до такої "місії" в християнському дусі - будь ласка, на славу Божу!

  • Віра

    Забобони?

    Маленьких дітей часто перед сном, або після відвідин гостей цілують в чоло, а потім спльо-вують. Розкажіть будь лакска, звідки це взялось в нашому народі і що це за собою тягне.Розумію, що це недовіра до Господа. Але аргументовано і переконливо пояснити не вмію. Дякую.

    Так, такі дії є не тільки недовірою до Бога, але й порушенням 1-ї заповіді Божої – «Я Господь Бог твій. Нехай не буде в тебе інших богів, окрім мене». Люди часто пояснюють такі дії тим, що це захищає дитину від негативних енергій, різних хворіб і допомагає дитині краще спати. Нижчеподаний текст показує, що це є одним з видів забобону, – власне, нашіптування, тобто знімання вроків. «Як прийдеш у землю, що її Господь, Бог твій, хоче тобі дати, не вчися наслідувати гидоту тих народів. Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою. Ти мусиш бути бездоганний перед Господом, Богом твоїм» (Втор 18,9-13). Нормально, християни мають благословляти своїх дітей, роблячи над ними знак святого хреста. Можна використовувати ось це благословення – одне з найстарших у Святому Письмі: «Нехай Господь благословить тебе і охороняє тебе! Нехай Господь світить обличчям своїм до тебе та милує тебе! Нехай Господь оберне обличчя своє до тебе і дасть тобі мир!» (Чис 6,24-26).

  • п. Ольга

    коли робимо знак хреста

    Чи маємо робити знак хреста при словах: "Пресвятая Богородице, спаси нас"? Чи тільки тоді, коли згадується ім'я Пресвятої Тройці?

    Катехизм УГКЦ "Христос - наша Пасха" Церкви вчить, що "знаком святого хреста християнин сповідує віру в Триєдиного Бога і воплочення Божого Сина. [...] Супроводжуючи хресне знамення словами: "В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа", ми сповідуємо наше спасіння, яке є дією Пресвятої Тройці і яке звершив на хресті Ісус Христос" (п. 626). Тому, згідно з літургійною практикою, робимо знак хреста на собі, коли згадуємо трьох Осіб Пресвятої Тройці, а також коли приймаємо благословення від священика. Теж хрестимося тоді, коли цілуємо ікону чи хрест, який є символом нашого спасіння.

  • п. Ольга

    свиня

    Чи можна їсти ковбасу-кров'янку? Чи треба кров забитої свині виливати у землю?

    На Ваше запитання є багато цікавих і змістовних відповідей, тому не хочу переоповідати тут те, що можна почерпнути з інших джерел. Натомість, хочу запропонувати одне посилання, яке допоможе Вам розібратися з цим питанням: https://propovidnyk.com.ua/krov-yanka-yisty-chy-ne-yisty/

  • Петро

    Дата весілля

    Слава Ісусу Христу. Отче дайте пораду стосовно дати весілля, можна знайти інформацію що травень це несприятливий місяць для весілля і що 13 число також не вдале. Але як вчинити коли обставини так складаються, що весілля планується саме 13 травня? Яка позиція церкви в цьому питанні?

    Слава навіки! Розумію Ваше запитання в такий спосіб, що йдеться не просто про весілля (святкування), а про церковний шлюб. Церква вслід за Святим Письмом однозначно стверджує, що немає жодного часу, який був би несприятливим для нашого спасіння і освячення. А Святі Тайни (серед яких є таїнство Подружжя) разом з іншими церковними діяннями є засобами нашого спасіння і освячення. Тому не варто ускладнювати собі життя різними нецерковними "приписами" і традиціями, які швидше межують з забобонами, ніж зі здоровою вірою і практикуванням християнського життя.

  • Олег

    Святе Письмо

    Про який знак йдеться? Дякую! (Бут 4,15) Та й поклав Господь на Каїні знак, щоб не вбивав його той, хто зустріне його.

    Біблійний текст не вказує, який саме знак це був. І це вже важливо для належного трактування цього вчинку Бога. Не суттєво, яку зовнішню форму мав цей знак. Натомість важливо те, що він означав для Каїна і для кожного читача (особливо якщо я як читач хоча б частково бачу в ньому себе). Цей знак є знаком безпеки, яку Бог гарантує Каїну (і кожному, хто в біді звертається до нього, навіть якщо сама людина винна в цій біді). Хоча Каїн віддалився від Бога і своїх рідних, він і далі є цінним в очах Бога. І той знак безпеки є свідченням Божої любові і його прихильності до свого творіння і своєї дитини, навіть якщо ця дитина є блудним сином (пор. Лк 15,11-32). Поведінка Бога в цьому уривку протиставлена частій поведінці людини, яка прагне миттєвої відплати, називаючи її "справедливістю". Думаю, влучним коментарем до нашого уривку можуть бути слова автора другого послання Петра: "Не зволікає Господь з обітницею, як деякі вважають це за зволікання, а виявляє до вас своє довготерпіння, бо не хоче, щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння" (2 Пт 3,9). Думка, яку апостол Павло висловлює ще чіткіше, пригадуючи, що "Божа доброта тебе веде до покаяння" (Рм 2,4).

  • Ольга

    Пояснення фрази зі св. Письма

    Як розуміти? 6. Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас… (Від Матвія 7:6)

    Цілком зрозуміло, що йдеться про належне ставлення до всього, що є святим. Контекст, в якому Ісус говорить ці слова, дає зрозуміти, що йдеться насамперед про Боже слово, про Євангеліє, яке він проповідує. Учні, які покликані проповідувати Євангеліє всьому світові, повинні робити це з належною пошаною. Вони – відповідальні за Боже слово. Не варто насильно накидати Євангеліє тим, хто не готовий його зрозуміти і прийняти – це не тільки не принесе бажаного результату, а й шкодитиме і таким людям, і самим проповідникам. В ранній Церкві ці слова також відносили до Євхаристії. Не можна приймати її людям, які не вірять (псами юдеї часто називали поган, які не вірили в єдиного Бога) та тим, чиє серце є занечищене гріхом (свині вважалися нечистими тваринами). Сьогодні значення цих слів залишається незмінним, хоч їх можна застосовувати в різних ситуаціях, до всього, що Церква вважає святим. Кожен християнин (учень Ісуса) має ставитися до цього як до святого – того, що належить Богові, тобто з відповідною увагою, пошаною і належним використанням.

  • Тарас

    Сповідь

    Як часто потрібно сповідатись?

    Сповідь - це не іспит, який потрібно здавати в конкретно визначений час. Натомість, це таїнство Примирення з Богом і спільнотою вірних (Церквою). Також дуже важливим є розуміння сповіді як духовної терапії: як часто слід ходити на візит до лікаря? Питання частоти приступання до таїнства Сповіді - дуже інтимне та індивідуальне. Сповідатися потрібно тоді, коли я усвідомлюю потребу в цьому (насамперед йдеться про стан важкого/смертного гріха). Є всім відомий припис сповідатися хоча б раз в рік (у великодньому часі). Це означає, що для того, щоб бути духовно живими (щоб бути християнином в належному значенні цього слова), необхідно МІНІМУМ один раз в році приступати до Сповіді і Євхаристії. Інший дуже цінний припис нашої Церкви радить приступати до Сповіді в часі постів (їх в нас є чотири протягом року) і духовної віднови (реколекції, місії тощо). Звичайно, в когось може бути потреба частіше сповідатися, в залежності від нашого особистого духовного розвитку. Але найкраще, думаю, обговорити це питання зі своїм сповідником чи духівником, довірившись через нього Богові.